ЯК СЕБЕ ВЕСТИ З ГІПЕРАКТИВНИМИ ДІТЬМИ. РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ.

Працівникам освітніх закладів завжди треба пам’ятати, що гіперактивність, це не особливості темпераменту чи характеру дитини, не наслідок виховного процесу батьків, а медичний діагноз! Томубатьків треба сприймати не як першопричину «поганої» поведінки дитини, а спробувати зробити їх союзниками і разом, об’єднавши зусилля, допомогти дитині адаптуватися в колективі та отримувати знання.

1. Педагогам було б корисно знатиознаки синдрому дефіциту уваги, адже це ключ до розуміння малечі. Вчителімають орієнтуватися в особливостях сприймання, уваги, пам’яті гіперактивних дітей,щоб в якомога доступнішій формі організувати розумову діяльність.

2. Дитина з гіперактивністю повинназавжди бути «на виду». Краще, якщоосновне місце сидіння в класі буде в центральному ряді, на першій парті або навпроти стола вчительки.Так педагог може максимально стримувати увагу дитини, а для дитини це можливість швидко звернутися за допомогою у разі виникнення труднощів.

3. Завдання, які надаються гіперактивній дитині мають свої особливості. Так,намагайтесь давати завдання які відповідають рівню знань дитини. Оскільки дуже легке чи дуже складне завдання – це привід для швидкого переключення уваги, яку і так тяжко втримати. Наступна особливість –на певний окремий відрізок часу давайте виконувати лише одне завдання, якомога чіткіше проговоривши умову і використовуючи якомога менше слів. І останнє, якщозавдання, яке треба виконати досить велике, допоможіть малечі розбити його на окремі частиниі контролюйте виконання кожної.

4.Зведіть до мінімуму відволікаючі факторинавколо місця, де сидить дитина. Тут не повинно бути картин, годинника, дитячих наробок і т. д.

5.Режим дня і план заняття повинні бути якомога більше передбачуваним для дитини.Обов’язково організовуйте фізкультхвилинки, де є можливість порухатися і скинути напругу. Намагайтесь використовувати елементи гри і змагання під час занять.

6.Направляйте енергію гіперактивних дітей в корисне русло.Тобто давайте завдання, де можна проявити активність і після чого можна заслужити похвалу за це. Наприклад, роздати зошити чи картки, вимити дошку, намочити губку, полити квіти і т. д.

7.Створюйте ситуації, в яких гіперактивна дитина може стати експертом.Це дуже гарно вплине на формування самооцінки дитини та на сприймання її в класі. Адже зазвичай, в силу своїх особливостей, такі діти стають «крайніми» у всіляких конфліктних ситуаціях, а тому завжди отримують догани.

8. І останнє, пам’ятайте, такі дисциплінарні міри, як покарання, смикання, окрики, погрози, принижування не покращать поведінку дитини. Швидше за все ви досягнете протилежного результату. Тому намагайтесьігнорувати негативні моменти і заохочувати позитивні та частіше хвалитигіпердинамічних діток. Корекція їх поведінки зазвичай здійснюється за допомогою медикаментозних і психологічних корекційних програм.